Адвокат у Львові » Огляд цікавих судових рішень від адвоката Карпель Олександри » Фундаментальні права в кримінальному провадженні

фундаментальне право обвинувачуванного Свою правову позицію щодо дотримання фундаментальних прав учасника кримінального провадження виклав Верховний Суд України у своїй постанові від 02.03.2021 року у справі № 737/641/17. Слухалася касаційна скарга засудженого за 1 статті 115 Кримінального кодексу України (умисне вбивство) та його захисника на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 21 березня 2018 року.Чоловіка засудили до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 11 років.

Суть обвинувачення полягала в тому що, 17 січня 2017 року приблизно о 21:00 в лісопосадці біля залізничної станції «Вересоч» у Куликовському районі Чернігівської області засуджений у ході конфлікту з Потерпілим з метою вбивства завдав тому не менше двох ударів в обличчя та лобно-тім`яну ділянку голови металевою арматурою, яку мав при собі, а після того, як потерпілий впав – не менше двох ударів каменем у потилицю. Від заподіяних тілесних ушкоджень потерпілий помер на місці події. Потім засуджений перемістив тіло потерпілого в інше місце цієї лісополоси та приховав труп, прикидавши його гіллям.

Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 21 березня 2018 року вирок залишив без змін.

Засуджений та його захисник в касаційній скарзі зазначили, що суд поклав в основу обвинувального вироку ряд недопустимих доказів. Засуджений у своїй скарзі стверджує, що зізнавальні показання на досудовому слідстві надав під психологічним тиском з боку працівників поліції, а суд належним чином не перевірив версії щодо причетності інших осіб до вбивства потерпілого.

Сторона обвинувачення проти касаційної скарги заперечила.

Верховний Суд у даній справі зазначив, що обовязок забезпечити особі фундаментальні права не залежить від ступеня обґрунтованості підозри та/або впевненості сторони обвинувачення в її обґрунтованості, а також від готовності органу правопорядку предявити формальну підозру. Чи буде в подальшому особа повідомлена про підозру проти неї, не є важливим для оцінки допустимості показань такої особи, отриманих за умов, що порушують її фундаментальні права, зокрема право на допомогу захисника і право зберігати мовчання.

Такі фундаментальні права підозрюваної особи, як право зберігати мовчання і не свідчити проти себе, а також тісно повязане з ними право на допомогу професійного захисника, не можуть залежати від рішень органів правопорядку, у тому числі від рішення, коли предявити формальну підозру, оскільки в такому випадку здійсненність фундаментальних прав цілком залежали б від розсуду державних органів.

Суд касаційної інстанції у своїй постанові зробив висновок, що відомості від засудженого в період між його фактичним затриманням увечері у тому числі під час оспорюваного огляду місця події, отримано з порушенням прав людини і основоположних свобод, які за пунктами 3 та 4 частини 2 статті 87 КПК визнаються істотними. Відповідно, вони є недопустимими в силу вимог частини 1 статті 87 КПК.

Як зазначав ЄСПЛ, невідкладний доступ до адвоката є частиною процесуальної гарантії, якій Суд надає особливого значення, коли досліджує, чи зруйнувала процедура саму суть привілеї проти самовикриття. Щоб право на справедливий судовий розгляд за статтею 6 § 1 залишалось «практичним і здійсненим», доступ до адвоката має, як правило, надаватися з першого допиту підозрюваного поліцією, якщо тільки не доведено, що з огляду на особливі обставини справи існували вагомі причини обмежити це право. Затримана поліцією особа користується правом не викривати себе і зберігати мовчання та має право на допомогу захисника, як тільки їй ставлять питання, іншими словами, коли існує «кримінальне обвинувачення» проти неї. Інформування затриманої особи про право зберігати мовчання є настільки важливим, що, навіть коли особа добровільно погоджується дати свідчення поліції після того, як її поінформували, що її твердження можуть бути використані як докази проти неї, це не може вважатися цілком інформованим вибором, якщо вона не була ясно поінформована про її право зберігати мовчання та якщо її рішення було прийняте за відсутності допомоги з боку захисника.

Ці вимоги Конвенції втілено в кримінальному процесуальному законодавстві, яке в частині 1 статті 52 КПК передбачає, що правова допомога захисника особі, яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого статтею 115 КК, має бути забезпечена обов`язково, незалежно від її клопотання про це або навіть попри чітко виражену відмову від правової допомоги.

В кінцевому результаті суд касаційної інстанції задовільнив касаційні скарги засудженого та його захисника частково та направив справу на новий розгляд у суд апеляційної інстанції.

Теги статті: